Як зробити Т2-антену в домашніх умовах

Якщо ретранслятор знаходиться в межах 15–20 км і між ним та будинком немає високих перешкод, правильно розрахований біквадрат Харченко приймає «цифру Т2» не гірше за магазинну «сітку» вдвічі-втричі дорожчу. У цій статті розповімо, як влаштоване українське Т2, як за десять хвилин порахувати розміри антени під конкретний регіон і які конструкції реально працюють, а які годяться хіба що для «спробувати».

Як працює Т2-мовлення в Україні

Українське ефірне цифрове телебачення побудоване за стандартом DVB-T2 і передається у двох діапазонах частот. Основна частина каналів знаходиться в дециметровому UHF-діапазоні 470–694 МГц — це мультиплекси MX-1, MX-2, MX-3 та MX-5 оператора «Зеонбуд», у яких транслюється більшість українських телеканалів. Саме під ці частоти й розраховуються майже всі побутові антени, зокрема ті, що збираються самостійно.

Окремо стоїть державний мультиплекс MX-7 (Концерн РРТ), який мовить у метровому VHF-діапазоні 174–230 МГц і містить, зокрема, канал Megogo Спорт. Для нього потрібна антена з підтримкою метрового діапазону — стандартний UHF-біквадрат MX-7 просто «не побачить», якщо ви не в прямій видимості вежі. Детальніше про особливості налаштування саме сьомого мультиплекса ми писали у окремій інструкції про прийом Megogo Спорт на Т2.

Перш ніж братися за паяльник, варто зайти на карту покриття «Зеонбуду» або rrt.ua і перевірити, де знаходиться найближчий ретранслятор та на якому каналі (ТВК) він мовить. Ці цифри знадобляться на етапі розрахунку — і власне для того, щоб зрозуміти, чи є взагалі сенс у самозбірці.

Які варіанти є для домашнього виготовлення

Схем DIY-антен для цифрового ТВ існують десятки, але реально працюючих і водночас простих у виготовленні — три:

• Біквадрат Харченко — рамкова антена «вісімкою» з рефлектором. Найпопулярніший варіант, дає підсилення 8–11 dBi, ловить весь UHF-діапазон, збирається за годину.
• Диполь із двох алюмінієвих банок — примітивна конструкція «на швидку руку», годиться в межах міста при відстані до вежі 3–5 км.
• Директорна антена типу «хвильовий канал» (Yagi-Uda) — вужчосмугова, з підсиленням до 12–14 dBi, але вимагає точного витримування розмірів і має сенс для далекого прийому.

Далі детально про перші дві — вони покривають 95% типових сценаріїв.

Антена Харченко (біквадрат) під український UHF

Розрахунок розмірів

Логіка проста: сторона квадрата в антені Харченко дорівнює приблизно чверті довжини хвилі. Центральна частота українського UHF Т2 — близько 580 МГц (це середина смуги 470–694 МГц), тож довжина хвилі λ = 300 / 580 ≈ 517 мм, а сторона квадрата — 517 / 4 ≈ 130 мм. Це універсальний розмір, який рівномірно приймає всі мультиплекси з першого по п'ятий. Якщо у вашому регіоні відомий конкретний ТВК ретранслятора, можна порахувати точніше — але різниця в кілька міліметрів на практиці не критична, широкосмугова геометрія антени це нівелює.

Підсумкові розміри:

• сторона квадрата — 130 мм;
• загальна ширина антени — 260 мм;
• загальна висота — приблизно 260 мм по діагоналі кожного ромба;
• відстань від рамок до рефлектора — 60–70 мм (λ/8);
• розмір рефлектора — не менше 260×260 мм.

Матеріали та інструменти

• мідний або алюмінієвий дріт діаметром 3–5 мм для рамок (підійде мідна трубка від холодильника, електропровід ПВ-1 у зачищеній ізоляції);
• металева пластина, лист оцинковки, тонка алюмінієва або мідна сітка для рефлектора;
• коаксіальний кабель 75 Ом (RG-6);
• ТВ-роз'єм F-типу;
• дерев'яна або пластикова планка для фіксації;
• паяльник (не менше 60 Вт), олово, флюс, кусачки, плоскогубці.

Складання крок за кроком

Дріт згинається у форму «вісімки» — двох ромбів, з'єднаних вершинами. Довжина кожної сторони — 130 мм, кути на з'єднанні — прямі, зовнішні кути ромбів — теж по 90°. Кінці дроту сходяться в центрі «вісімки», і саме в цю точку припаюється кабель: центральна жила — до однієї з половинок, оплітка — до іншої. Це принциповий момент: обидві половини мають бути електрично ізольовані одна від одної в місці пайки, інакше антена не працюватиме.

Рефлектор кріпиться позаду рамок на відстані 60–70 мм. Він не з'єднується з провідником антени й потрібен для того, щоб відбивати сигнал у бік ромбів та екранувати їх від перешкод іззаду. Замість суцільного листа можна взяти сітку з кроком не більше 15 мм — так антена буде легшою й менше «парусить» на вітрі. Уся конструкція фіксується на пластиковій або дерев'яній основі; металевий кронштейн у безпосередній близькості до рамок не використовують, він спотворює діаграму спрямованості.

Коаксіальний кабель від точки пайки бажано вести перпендикулярно площині антени щонайменше на 15–20 см — так зменшуються паразитні наведення. У самій точці пайки з'єднання обов'язково герметизують термоусадкою або силіконом, якщо антена ставитиметься на вулиці: волога, що потрапила під ізоляцію, за кілька місяців роз'їсть контакт до нуля.

Диполь з алюмінієвих банок — коли треба «прямо зараз»

Для випадків, коли ретранслятор поруч, а сигналу немає з якихось причин (наприклад, антена зникла разом із квартирантами), збирається найпростіший варіант із двох пивних або газованих банок 0,5 л. Логіка та сама, що й у диполя: дві половини — це два «плеча» антени, довжина яких приблизно відповідає чверті хвилі.

Порядок дій: банки закріплюються співвісно на дерев'яній планці горлечками назустріч одна одній, з проміжком 60–80 мм між ними. До кожної банки в дно припаюється (або кріпиться саморізом) один із провідників коаксіального кабелю: центральна жила — до однієї, оплітка — до іншої. Усе. Така конструкція не має ні рефлектора, ні узгодження, але в межах прямої видимості до вежі приймає базові мультиплекси, і на короткий термін цього досить.

Куди спрямувати та як перевірити

Антена ставиться максимально високо — виніс на дах або хоча б на балкон дає відчутно кращий результат, ніж кімнатне розміщення біля вікна. Площина рамок з рефлектором позаду розвертається у бік ретранслятора: правильне спрямування — це ребро антени вбік вежі й одночасно площина рефлектора паралельно до неї. Азимут зручно перевіряти через компас у телефоні за координатами передавача.

Після встановлення в меню тюнера або телевізора запускається пошук каналів, після чого варто зайти в діагностичний екран і подивитися рівень і якість сигналу. Головний параметр — саме якість (Quality): нормальне значення для стабільного прийому — 70% і вище. Якщо якість «стрибає», антену повертають на 5–10° в обидва боки та контролюють, як змінюються показники. Кут, при якому якість максимальна, і є робочим положенням.

Типові помилки

• Занадто тонкий дріт для рамок. Провідник товщиною менше 2 мм дає вужчу смугу пропускання й нестабільний прийом на краях UHF-діапазону.
• Коротке замикання в точці пайки. Дві половини «вісімки» мають бути ізольовані одна від одної — типова помилка новачків.
• Металевий тримач впритул до антени. Спотворює діаграму спрямованості, ефективне підсилення падає.
• Довгий і дешевий кабель. На 15–20 метрах кабелю з тонкою оплiткою можна втратити всі 8–10 dB, які дає антена. RG-6 обов'язковий, довжина — мінімально розумна.
• Розміщення поруч із Wi-Fi-роутером. Роутер створює перешкоди в тому ж радіодіапазоні; антену краще тримати щонайменше за 1–2 метри від нього.

Але є але... або це не завжди спрацює

Домашня антена — не універсальне рішення. Якщо ретранслятор далі 40–50 км, без високої щогли та професійної спрямованої антени прийом малоймовірний навіть на ідеально зроблений біквадрат. Так само окрема історія — MX-7 у метровому діапазоні 174–230 МГц: для нього сторона квадрата має бути близько 350–400 мм, конструкція виходить громіздкою, і в більшості випадків раціональніше поставити готову «польську» чи «сітку» з підтримкою обох діапазонів. У решті випадків — коли між вами й вежею немає гір, а відстань поміркована — біквадрат Харченко за 100–150 грн матеріалів дає результат, від якого не соромно.